Хто такий Степан Руднянин:
навіщо мільйонеру міськрада і які в нього рецепти для Франківська
Хто такий Степан Руднянин:
навіщо мільйонеру міськрада і які в нього рецепти для Франківська
Родина, школа і перші гроші
Степан Руднянин народився 21 грудня 1982 року в Івано-Франківську.
Батьки працювали на заводі «Позитрон» – на роботі познайомилися, одружилися. Батько – інженер-електрик, очолював відділ. Мати працювала в цеху. Типова франківська родина: батьки – вихідці з села. Мама – з Галицького району, батько – з Теребовлянського на Тернопільщині.
«Пробивалися самі, ще й допомагали обом своїм батькам, – розповідає Степан Руднянин. – Напевно, тому тато з дитинства заохочував мою активність і підтримував бажання працювати».
Батьки працювали на заводі «Позитрон» – на роботі познайомилися, одружилися. Батько – інженер-електрик, очолював відділ. Мати працювала в цеху. Типова франківська родина: батьки – вихідці з села. Мама – з Галицького району, батько – з Теребовлянського на Тернопільщині.
«Пробивалися самі, ще й допомагали обом своїм батькам, – розповідає Степан Руднянин. – Напевно, тому тато з дитинства заохочував мою активність і підтримував бажання працювати».
Степан пригадує, як пішов у школу, а це були 1989-1990 роки, і батько давав «кишенькові гроші» – рубель у день. На той час велика сума – 15 копійок коштувала булочка у шкільному буфеті. «Накупляв кексів і ватрушок і пригощав усіх в класі», – сміється він. Жартує, що ще змалечку зав'язав зв'язки.
З орендованої квартири на Коновальця родина переїхала у малосімейку на Вовчинецькій, а потім у власну квартиру на Молодіжній – то були останні квартири, що їх видав завод. Два роки по тому підприємство припинило роботу. Степан змінив 10-ту школу на 22-гу, де довчився до 9-го класу.
З орендованої квартири на Коновальця родина переїхала у малосімейку на Вовчинецькій, а потім у власну квартиру на Молодіжній – то були останні квартири, що їх видав завод. Два роки по тому підприємство припинило роботу. Степан змінив 10-ту школу на 22-гу, де довчився до 9-го класу.
Коли почав занепадати завод, для сім'ї настали матеріально складні часи. «Всі процеси батьки обговорювали відкрито, не було заборонених тем: так і так, грошей немає. Зате і це я знав у свої десять. Оце «все погано» стало для мене поштовхом, мотивацією спробувати працювати», – розповідає Степан Руднянин.
Він взявся продавати газети. Був 1995 рік, ходили купони, починалися вільні ринкові відносини. Шестикласники, Степан із товаришем, зголосилися продавати газету «Рідна земля». Точка – біля центрального гастроному на Вовчинецькій, навпроти теперішнього «Велеса».
Він взявся продавати газети. Був 1995 рік, ходили купони, починалися вільні ринкові відносини. Шестикласники, Степан із товаришем, зголосилися продавати газету «Рідна земля». Точка – біля центрального гастроному на Вовчинецькій, навпроти теперішнього «Велеса».
Спочатку соромилися, потім звикли. Побачили, що є попит на «Світ молоді», і почали брати на продаж ще й цю газету з державного кіоску в мікрорайоні.
Згадує, як давав раду «касі» – тут виторг, це треба віддати, це відкласти, а оце борг. Розграфлював коробки з-під цукерок, розкладав гроші купками, щоби не сплутати дебет із кредитом. Бізнес закінчився, коли прийшов до тата і попросив зробити будку для торгівлі газетами. Але батько поставив крапку: спочатку, сину, треба вивчитися.
«Дякую татові, що зупинив», – визнає Руднянин.
Згадує, як давав раду «касі» – тут виторг, це треба віддати, це відкласти, а оце борг. Розграфлював коробки з-під цукерок, розкладав гроші купками, щоби не сплутати дебет із кредитом. Бізнес закінчився, коли прийшов до тата і попросив зробити будку для торгівлі газетами. Але батько поставив крапку: спочатку, сину, треба вивчитися.
«Дякую татові, що зупинив», – визнає Руднянин.
Вчився сам. На відмінно закінчив 9-й клас з математично-інформатичною спеціалізацією у 22-й школі. І вступив до Природничого ліцею.
“
«Батьки не штовхали, лиш спрямовували, – акцентує він. – Так само я виховую своїх дітей. Треба показати можливості, а рішення залишити дитині. Так мене батько спрямував у спорт. Привів на боротьбу в старшій групі дитсадка. У 10-му класі я знову повернувся туди. А тепер на боротьбу ходить мій син».
Батьки проводили багато часу з дітьми. Всією сім'єю ходили в «Олімп» плавати, вибиралися на вихідних у парк, в походи на Вовчинецькі гори, по гриби в Чорний ліс. Цю традицію «родинних вихідних» Степан перейняв у свою сім'ю.
Коли Степан Руднянин вступав у виш, пройшов на три факультети: в ПНУ на фізику і в Університет нафти й газу на ФАЄ та нафтогазопроводи. Обрав факультет нафтогазопроводів. Каже, що не шкодує – знає інженерію, мав реальну практику: обслуговування магістральних газопроводів, будівництво нафтогонів, «польове життя». Студентом також шукав можливості працювати – на старенькому «Форд Ескорті» 1985 року таксував вечорами після занять.
Коли Степан Руднянин вступав у виш, пройшов на три факультети: в ПНУ на фізику і в Університет нафти й газу на ФАЄ та нафтогазопроводи. Обрав факультет нафтогазопроводів. Каже, що не шкодує – знає інженерію, мав реальну практику: обслуговування магістральних газопроводів, будівництво нафтогонів, «польове життя». Студентом також шукав можливості працювати – на старенькому «Форд Ескорті» 1985 року таксував вечорами після занять.
“
«Мої головні життєві принципи – від батька. Вибрав – тягни, пообіцяв – мусиш зробити. Але не обіцяй, коли маєш сумнів. І тато, і мама завжди давали мені право вибору і не втручалися у наслідки. Відверто, я часто ставав на граблі, коли робив вибір. Але це дало мені досвід, – розказує Степан Руднянин. – І з часом виявилося, що саме досвід є найважливішим капіталом, найціннішим набутком. І в житті, і в бізнесі. Вже знаю, що досвід не завжди відповідає віку».
Першу роботу отримав з тим ще досвідом. В ІФНТУНГ студентам давали можливість вибирати з врахуванням навчального рейтингу – хто краще вчився, мав право «першого вибору». Решті лишалася решта. Степан Руднянин як староста мав варіанти й обрав престижне підприємство. Попередній відбір пройшов, а під час фінального його «зрізали», не провівши навіть співбесіди. Степан вирішив не «посувати» однокурсників і дочекатися завершення процедури. Йому залишилися невідомі ТОВки. Одне з них – «Укрінтехбуд». З назви подумав, що мусить бути щось солідне. Певно, всеукраїнська фірма, є «ін», може, навіть іноземна. Щось будує, напевно газопроводи, бо чого ж в університеті шукає спеціалістів. Зголосився. Виявилося – маленька франківська фірма займалася дрібним будівництвом і ремонтами. «Так я потрапив у будівельну сферу», – сміється Руднянин.
Кар'єра і бізнес
В «Укрінтехбуді» молодого спеціаліста взяли на посаду майстра, тобто помічника виконроба. У підпорядкуванні – два зварники, варили прості конструкції. Степан знав цю роботу – мав навики зі студентської практики. Зарплата відповідала її рівню – така ж низька.
“
«Я навіть в університеті заробляв більше – не тільки таксував, а й допомагав товаришу заготовляти й реалізовувати метал. Вдень організовував процес, займався логістикою, а ввечері йшов грузити вантажівки. Тоді я ходив у спортивках. На фірмі – "в костюмі". Але по суті виконував роботу нижчого рівня. Це не влаштовувало. Через пів року мене зробили начальником виробничо-технічного відділу, у відділі була одна людина – я сам. Однак то вже був досвід: я складав кошториси, замовляв матеріали, слідкував за витратами, зводив все у фіналі. Звідти – комплексне бачення роботи, розуміння загальної вартості будівництва. І практичні навички, які лягли в основу теперішнього бізнесу: коли можеш сам скласти кошторис, то маєш будь-який об'єкт на долоні. Три роки віддав цій фірмі», – розказує Руднянин.
Ще працюючи на фірмі, відкрив підприємця. Директор дозволив, бо були проблеми із виплатою зарплати – 2008 рік. Руднянин спробував брати підряди – хату поштукатурити, ремонт в квартирі зробити. Наймав бригади, які виконували замовлення.
Паралельно з товаришем обговорювали можливість спільного бізнесу. В того була зареєстрована будівельна фірма. «Накльовувалася масштабна робота, і він запропонував мені участь, – пригадує Степан. – Ми все прорахували, виходив невеликий заробіток, але великий досвід – було цікаво взятися і зробити від початку до кінця».
Паралельно з товаришем обговорювали можливість спільного бізнесу. В того була зареєстрована будівельна фірма. «Накльовувалася масштабна робота, і він запропонував мені участь, – пригадує Степан. – Ми все прорахували, виходив невеликий заробіток, але великий досвід – було цікаво взятися і зробити від початку до кінця».
Взялися за благоустрій двору 10-поверхового будинку: близько трьох тисяч квадратних метрів брукування, опорядження під'їздів, дрібне будівництво – монолітні сходи, ремонт у «соціальних» квартирах, ремонт у квартирах на замовлення під ключ від сирця. То була перша велика успішна робота.
Потім були наступні: поки робили один об'єкт, шукали інші. Купили спецобладнання, придбали штукатурну станцію.
Розвивалися – бралися за промислові об'єкти, почали брати участь у тендерах.
Потім були наступні: поки робили один об'єкт, шукали інші. Купили спецобладнання, придбали штукатурну станцію.
Розвивалися – бралися за промислові об'єкти, почали брати участь у тендерах.
Тоді у Рудняниних народився син, молоді жили разом з батьками і сестрою в одній квартирі. «Треба було рухатися заради сім'ї», – підкреслює Степан. Рухалися обоє з татом, який на той час уже остаточно повернувся з заробітків. «Разом після роботи клали бордюри. Я возив у «Ланосі» білу сорочку, піджак, папку з документами і робочий одяг. Перевдягався в краватку – їду підписувати контракт, вдягався в футболку – беруся за бордюри», – пригадує Руднянин.
Досвід того року, який додався до інших досвідів, – не відмовлятися від роботи. На сьогоднішній день для будівельника він став принципом: є план робіт, теперішня робиться швидко і максимально якісно, наступні ставляться в графік – на чергу. Так працює будівельна компанія «Структура», засновником якої він є.
БК «Структура» відійшла Руднянину в 2012 році, коли попередній спільний бізнес виріс у два окремих. З цією компанією Степан заробив перший мільйон.
Досвід того року, який додався до інших досвідів, – не відмовлятися від роботи. На сьогоднішній день для будівельника він став принципом: є план робіт, теперішня робиться швидко і максимально якісно, наступні ставляться в графік – на чергу. Так працює будівельна компанія «Структура», засновником якої він є.
БК «Структура» відійшла Руднянину в 2012 році, коли попередній спільний бізнес виріс у два окремих. З цією компанією Степан заробив перший мільйон.
Відколи Степан Руднянин став депутатом міськради у 2015 році, БК «Структура» не бере підряди з міського бюджету. Це принципова позиція. «Ми працюємо з приватними замовленнями, робимо об'єкти з обласного бюджету, виконуємо держзамовлення. З таких, якими можна пишатися, – новий корпус Прикарпатського центру репродукції людини у Франківську, який ми здали в 2018 році».
Корпус стояв недобудовою майже сім років, коли БК «Структура» виграла тендер на 66 млн грн. Тендер передбачав будівництво і фінальне забезпечення медичного закладу обладнанням. Потрібно було також виконати інженерні роботи для підключення медичної апаратури та опоряджувальні роботи. Об'єкт виставлявся на тендер в комплексі, замовник хотів, щоби один підрядник виконав усі роботи – від А до Я.
“
«То була перш за все проєктна робота – до кожного поверху були свої технічні вимоги, у кожної кімнати своя специфіка. Потім – інженерія. Потрібні були потужні комунікації: окрема модульна котельня, генератори, кондиціонування та інше. Може 10 млн коштувало саме будівництво, в кілька разів дорожчим було обладнати медичний центр. Наприклад, в операційній мали бути спеціальні стелі, окремий повітропровід, щоби заводити очищене повітря певної температури. Воно мало рівномірно розподілятися, щоби під час операції нічого ніде не дмухнуло, – пояснює Руднянин по-простому. – На підлозі – спеціальний лінолеум, який розсіює статичну електрику. Звичайне покриття не годиться. Плюс засоби зв'язку та відео – для контакту з сестринським постом. І ще багато подібних нюансів».
Новий корпус БК «Структура» викінчила трохи більше як за пів року. Були моменти, коли одночасно працювали по 50-60 працівнків: на першому поверсі вже тягнули електрику, а останній домуровували. Відкривав новий корпус центру тодішній президент Петро Порошенко – відзначив якість робіт.
Цього року компанія завершила ще один відповідальний об'єкт – приймальний покій Обласної клінічної лікарні. Пройшла повна його реконструкція відповідно до європейських стандартів. На основі цієї роботи у держпрограмі «Велике будівництво», яка передбачає реконструкцію приймальних відділень опорних лікарень, був виданий брендбук. Фотозвіти БК «Структура» в Івано-Франківській ОКЛ стали прикладом для всієї України.
“
«Веду справи і як підприємець, і як фірма. ФОП знову відкрив у 2016 році, – розтлумачує Руднянин. – Завдяки цьому річний дохід зріс до більш як півтора мільйона. На закиди, що в 2015 році був «злидарем», а через рік став мільйонером, відповідаю: не вкрав. Заробив, задекларував, сплатив податки. Мільйони в моїй декларації – це не заощадження, для них є окремі рядки. Це загальні доходи підприємця. Так, вони логічно відрізняються від доходів у 2014 і 2015 роках, коли я був директором фірми і в мене була офіційна зарплата. І дивідендів з фірми я тоді не отримував. Після публікації в інтернеті і звинувачень у «раптовому збагаченні» мене викликали в податкову для пояснень. Податкову пояснення задовольнили».
Родинні цінності
Оксана Руднянина, Степанова дружина, працює в ПНУ – перекладачка у міжнародному відділі. Зараз у відпустці для догляду за третьою дитиною. Закінчила ІФНТУНГ, спеціальність «переклад» – англійська і німецька. З Оксаною Степан познайомився, коли вчився в університеті. Був на два курси старшим, звернув увагу на красиву і комунікабельну дівчину. Зустрічалися п'ять років.
«У нас в родинній історії є дуже романтичний епізод. Коли я робив пропозицію».
Придумав, що треба влаштувати щось вражаюче – щоби почути «так» одразу. Чому б не освідчитися на Говерлі? Оксана на вершині ще не була, і це стало приводом розіграти цілий сценарій. Йшли в неділю, чотирма парами. Друзі тягнули троянди у великих чорних пакетах. Були готові знімати урочисте відео. Оксана не зауважила спецприготувань і на Говерляні почала відмовлятися дертися на самий вершечок.
«Під спортивний костюм я одягнув парадний із краваткою. Поки йшли, ледь не зварився. Але ж треба було справити враження, – сміється Руднянин. – Нагорі, поки товариш відволікав і показував Закарпаття, я перевтілився, вхопив квіти, відкрив коробочку з колечком і став на одне коліно – щоби все як у кіно. Кохана сказала «так».
«У нас в родинній історії є дуже романтичний епізод. Коли я робив пропозицію».
Придумав, що треба влаштувати щось вражаюче – щоби почути «так» одразу. Чому б не освідчитися на Говерлі? Оксана на вершині ще не була, і це стало приводом розіграти цілий сценарій. Йшли в неділю, чотирма парами. Друзі тягнули троянди у великих чорних пакетах. Були готові знімати урочисте відео. Оксана не зауважила спецприготувань і на Говерляні почала відмовлятися дертися на самий вершечок.
«Під спортивний костюм я одягнув парадний із краваткою. Поки йшли, ледь не зварився. Але ж треба було справити враження, – сміється Руднянин. – Нагорі, поки товариш відволікав і показував Закарпаття, я перевтілився, вхопив квіти, відкрив коробочку з колечком і став на одне коліно – щоби все як у кіно. Кохана сказала «так».
Одружилися 5 травня 2007 року, в 2008 народився син Андрій.
«Важливо, що ми з дружиною разом йшли від не дуже доброго до кращого, спільно проходили складні етапи і переживали труднощі, – зауважує чоловік. – Найцінніше, що має наша сім'я, – це порозуміння і вміння підтримувати одне одного».
Сину буде 12 років. Вчиться в 11-й школі. Андрій – татова гордість. Займається боротьбою самбо з 5 років – щодня тренування. «Боєць – це в його характері, – розказує Степан Руднянин. – Неодноразово брав призові місця, вигравав турніри – я радію, що йому це подобається». Батько підкреслює, що сина вчать приймати рішення, цілеспрямовано виховують самостійність.
«Важливо, що ми з дружиною разом йшли від не дуже доброго до кращого, спільно проходили складні етапи і переживали труднощі, – зауважує чоловік. – Найцінніше, що має наша сім'я, – це порозуміння і вміння підтримувати одне одного».
Сину буде 12 років. Вчиться в 11-й школі. Андрій – татова гордість. Займається боротьбою самбо з 5 років – щодня тренування. «Боєць – це в його характері, – розказує Степан Руднянин. – Неодноразово брав призові місця, вигравав турніри – я радію, що йому це подобається». Батько підкреслює, що сина вчать приймати рішення, цілеспрямовано виховують самостійність.
Молодші у Рудняниних – дві донечки. Принцеса Іванка і квіточка Настуня, каже тато. Розповідає, що Іванка дуже розсудлива, у свої шість береться розмірковувати на дорослому рівні. Любить книжки, малює, танцює. Настуня – то «шило». Їй зараз два, і ніяких ляльок – дуже діяльна і завжди в пошуку нового, зауважує батько. Цьогоріч обидві «вийдуть в люди» – Іванка піде в школу, а Настуся в садочок.
Дружина Оксана встигає писати кандидатську, цьогоріч спробує захиститися.
«Я свідомий того, що жінка працює вдома з дітьми, і це велика та важлива робота. Можливо, найважливіша наша робота в житті. Вдячний дружині, що вона присвятилася їй на 10 років», – говорить Степан.
Дружина Оксана встигає писати кандидатську, цьогоріч спробує захиститися.
«Я свідомий того, що жінка працює вдома з дітьми, і це велика та важлива робота. Можливо, найважливіша наша робота в житті. Вдячний дружині, що вона присвятилася їй на 10 років», – говорить Степан.
В традиціях у Рудняниних – на найбільші свята відвідувати найстарших родичів. Батьки Степанового батька – переселенці, лемки з під Ярослава. На Різдво, Великдень вони завжди збирали всіх найрідніших, пригадує він. Малим ходив у них на Тернопільщині у Вертеп, там вчив колядки. «Жива моя бабця, їй за 90. Двічі на рік їдемо до неї. Маємо вдома великий альбом з давніми фотографіями родини – бережемо для дітей. Сестра, вона практичний психолог, веде наш родовід – склала дерево з п'яти поколінь. Це надихає і зобов'язує», – каже Степан.
Щотижня в неділю Руднянини з дітьми йдуть до церкви.
«Баба з дідом привчили, що так має бути. І навіть на карантині ми «ходили» – вмикали службу в інтернеті».
Щотижня в неділю Руднянини з дітьми йдуть до церкви.
«Баба з дідом привчили, що так має бути. І навіть на карантині ми «ходили» – вмикали службу в інтернеті».
Степан Руднянин з дружиною Оксаною і дітьми
Політика та ідеї для Франківська
Степан Руднянин – депутат міської ради з 2015 року, фракція «Європейська Солідарність». Виборчий округ 34 – вулиці Гвардійська, Снігуровича, Августина Волошина, Карпатської Січі, Софії Галечко, частково Національної Гвардії, Сорохтея, Петлюри, Чорновола. Секретар постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства.
Балотувався як безпартійний, цьогоріч підтвердив свій політичний вибір і вступив у «Європейську Солідарність».
Балотувався як безпартійний, цьогоріч підтвердив свій політичний вибір і вступив у «Європейську Солідарність».
“
«Мені імпонує курс партії – попрощатися з радянською спадщиною, перейти на європейські стандарти життя, – аргументує Степан. – Знаємо, як працює тамтешнє самоврядування: як розвиває інфраструктуру, інвестує в джерела альтернативної енергії, поводиться з відходами. Так, все прораховано до копійки і кожен проєкт проходить перевірку на доцільність. По-європейському доцільність – це інвестиції в розвиток. І в цьому позиції моя і партії збігаються».
Руднянин каже, що йому імпонує і лідер партії Петро Порошенко, передовсім як державець, що згуртував коаліцію в підтримку України на міжнародному рівні. Що стосується перетворень всередині країни – повністю підтримує децентралізацію.
«Армія, мова, віра» – Руднянин зазначає, що в цьому постулаті для нього втілена суть держави. «Це те, що об'єднує народ і робить нас українцями», – додає він.
Степан Руднянин переконує, що максимально розводить бізнес і депутатську діяльність. «Моя фірма принципово не бере участі у тендерах з міського бюджету», – каже власник будівельної компанії.
«Армія, мова, віра» – Руднянин зазначає, що в цьому постулаті для нього втілена суть держави. «Це те, що об'єднує народ і робить нас українцями», – додає він.
Степан Руднянин переконує, що максимально розводить бізнес і депутатську діяльність. «Моя фірма принципово не бере участі у тендерах з міського бюджету», – каже власник будівельної компанії.
Рішення балотуватися в міськраду прийшло як мотивація до саморозвитку. «На той час я вже побудував бізнес, виконав головні обов'язки щодо сім'ї і думав, куди рухатися далі. Пішов у депутати, щоби спробувати нову діяльність, познайомитися з новими людьми, зрозуміти, як працює самоврядування і який вплив на це мають політичні партії, та головне – чи можна в контексті цього всього бути корисним», – каже Руднянин.
Пригадує, як виграв вибори: стартував як молодий невідомий політик, а за результатом підтримки на окрузі був третім за рейтингом у партійному списку міської організації «Європейської Солідарності».
Пригадує, як виграв вибори: стартував як молодий невідомий політик, а за результатом підтримки на окрузі був третім за рейтингом у партійному списку міської організації «Європейської Солідарності».
Ще на виборах зрозумів, наскільки важливою може бути робота депутата. «Твій виборець – фактично твій замовник, – проводить аналогії з бізнесом Руднянин. – Він чекає від тебе надання послуг». Проблематика округу – на 80% комунальна, розповідає депутат. Він ділить проблеми на типові локальні, як-от капремонт двору, під'їздів, заміна вікон і дверей, облаштування дитячих майданчиків тощо. Каже, що займається цим постійно.
«Є річні звіти, де можна побачити всю мою діяльність, та інформація на публічній сторінці», – скеровує депутат.
«Є річні звіти, де можна побачити всю мою діяльність, та інформація на публічній сторінці», – скеровує депутат.
Інший гатунок проблем – загальноміські, які потребують комплексних рішень і програмного фінансування. Як-от енергоощадна модернізація будинків.
“
«Намагаюся пояснювати своїм виборцям, що потрібно організовуватися та використовувати механізм громадської участі. Допомагаю тим, хто це вже зробив, вигравати в міських програмах та реалізовувати проєкти на умовах співфінансування – ми складаємо кошториси, готуємо проєктну документацію, піднімаємо людей на голосування».
Приклад такої співпраці – проєкт огородження і влаштування відеоспостереження в дворі на Національної Гвардії, 3-А. «Було не так просто виграти локальний проєкт, – пригадує депутат. – Допомогло, що там активний голова ОСББ. Разом із Тарасом ми ходили по окрузі, влаштовували різні заходи, агітували, щоби люди голосували. Пояснювали, як важливо підтримати свого і як такий капітал підтримки потім можна конвертувати в проєкти інших».
Також Степан Руднянин з мешканцями округу активно включається в програми для ОСББ – готують проєкти, подають на розгляд міської комісії, депутат забезпечує підтримку. Другий рік поспіль 90% проєктів від округу отримують фінансування.
Руднянин ініціював і курує окремі освітні та соціальні проєкти – на окрузі і не тільки. Підготовчі курси для майбутніх першокласників. Курси для молодших школярів з англійської мови. Дитячі свята та свята мікрорайонів – з аніматорами, акцентує депутат, щоби навчали корисному.
Також Степан Руднянин з мешканцями округу активно включається в програми для ОСББ – готують проєкти, подають на розгляд міської комісії, депутат забезпечує підтримку. Другий рік поспіль 90% проєктів від округу отримують фінансування.
Руднянин ініціював і курує окремі освітні та соціальні проєкти – на окрузі і не тільки. Підготовчі курси для майбутніх першокласників. Курси для молодших школярів з англійської мови. Дитячі свята та свята мікрорайонів – з аніматорами, акцентує депутат, щоби навчали корисному.
Степан Руднянин каже, що хотів би знову стати депутатом міськради – щоб реалізувати кілька крупних, важливих для міста проєктів. Для цього потрібен час.
“
«На моєму окрузі переважна більшість житла – старі будинки кінця 1950-х. Вулиці Волошина, Галечко – будинки для військових, що зводилися як тимчасові. Без фундаменту, гідроізоляції, утеплення. Знизу стіни вологі, зверху дах тече. Щоби капітально відремонтувати ці двоповерхові камениці, потрібні великі капіталовкладення. ОСББ потягнути не можуть, навіть на умовах співфінансування: в будинках по 12 квартир, у порівнянні з 5-9-поверхівками, утримувати і ремонтувати малі будинки дуже дорого. Депутатам – політично невигідно: відомо, що в першу чергу роблять ті проєкти, які дають підтримку великої кількості виборців», – пояснює Руднянин.
Але, каже він, є приклад, який пропонує вихід, – Волошина, 2. «Була пропозиція від мешканців, і вже маємо результат – такий підхід міг би стати прикладом не тільки для мешканців інших будинків, а й для міської влади. Якби вона прагнула комплексного оновлення мікрорайонів міста і готова була ставати координатором процесу – посередником із забудовниками», – зацікавлює Руднянин.
Суть пропозиції: інвестор-забудовник, який хоче зводити новий капітальний будинок на місці тимчасового старого, домовляється з його мешканцями і забезпечує їх житлом у новобудові. Або вирішує домовленості в інший, зручний для обох сторін, спосіб. «Свідомий того, що тут дуже тонка грань, – мені можуть закинути оборудки, – каже Руднянин. – Проте, як депутат, контролюю процес, щоби люди отримали нове житло чи інші свої домовленості. Це важливо реалізувати до моменту отримання дозволу на будівництво. Наскільки мені відомо, на сьогодні 80% мешканців будинку на Волошина, 2 вже в процесі реалізації домовленостей», – розповідає Степан Руднянин. Він переконаний, що поширювати такий досвід варто виключно у форматі міської програми, де мерія буде не тільки посередником, але й візьме на себе відповідальність за виконання зобов'язань забудовником. «Об'єктивно це вигідно для всіх. Бо район перспективний, а будинки проблемні – і проблеми будуть поглиблюватися», – резюмує депутат.
Суть пропозиції: інвестор-забудовник, який хоче зводити новий капітальний будинок на місці тимчасового старого, домовляється з його мешканцями і забезпечує їх житлом у новобудові. Або вирішує домовленості в інший, зручний для обох сторін, спосіб. «Свідомий того, що тут дуже тонка грань, – мені можуть закинути оборудки, – каже Руднянин. – Проте, як депутат, контролюю процес, щоби люди отримали нове житло чи інші свої домовленості. Це важливо реалізувати до моменту отримання дозволу на будівництво. Наскільки мені відомо, на сьогодні 80% мешканців будинку на Волошина, 2 вже в процесі реалізації домовленостей», – розповідає Степан Руднянин. Він переконаний, що поширювати такий досвід варто виключно у форматі міської програми, де мерія буде не тільки посередником, але й візьме на себе відповідальність за виконання зобов'язань забудовником. «Об'єктивно це вигідно для всіх. Бо район перспективний, а будинки проблемні – і проблеми будуть поглиблюватися», – резюмує депутат.
Руднянин каже, що, спілкуючись із людьми, зрозумів також, що міська система теплопостачання потребує невідкладної модернізації. Він уважає, що з точки зору інженерної доцільності варто відправити в минуле централізований обігрів і зробити в місті мережу індивідуальних теплових пунктів із температурними погодними датчиками та модульних (квартальних) котелень. Це економно і зручно.
Потреба модернізувати систему опалення житла в місті назріла давно.
Потреба модернізувати систему опалення житла в місті назріла давно.
Руднянин бачить джерела фінансування у співпраці з ЄБРР, НЕФКО, іншими європейськими фондами. Готовий подаватися на гранти та шукати інвестиційні програми. Переконаний, що споживач не має заморочуватися проблемами в котельній чи в мережах, його сфера відповідальності – тепловий лічильник. «Треба запроваджувати сучасні перспективні технології, а не витрачати кошти громади тільки тому, що це «наше комунальне», – говорить Степан Руднянин.
Паралельно, за його словами, постає потреба в енергомодернізації міських будинків. «Це інвестиції в розвиток міста. Масштабне комплексне завдання, технічно складне, великий проєктний менеджмент плюс робота із залучення інвестицій – я б над цим попрацював. Це робота на п'ятирічку, і заради того, щоби взятися і реалізувати її від початку до крапки, я би ще раз пішов депутатом до міськради», – відкриває карти Степан Руднянин.
Ще один масштабний проєкт – транспортний. «Моя позиція – місту треба перейти з приватного на комунальний транспорт. Повністю. Ніхто приватний бізнес не тисне, але він не може бути безвідповідальним», – каже депутат.
Степан Руднянин підкреслює, що, зважаючи на батькову науку, власний досвід і принципи, не обіцяє – але старається. «Подивимося, що можна зробити», – каже він. І робить.
Ще один масштабний проєкт – транспортний. «Моя позиція – місту треба перейти з приватного на комунальний транспорт. Повністю. Ніхто приватний бізнес не тисне, але він не може бути безвідповідальним», – каже депутат.
Степан Руднянин підкреслює, що, зважаючи на батькову науку, власний досвід і принципи, не обіцяє – але старається. «Подивимося, що можна зробити», – каже він. І робить.
